Дошкiльний вік - перiод, коли у дитини починає формуватися мораль, образ власного «Я», виникає проблема розiбратися у взаєминах мiж людьми. Малюк потрапляє у світ нових емоцiй, почупiв, стикається з життєвими ситуацiями, якi часто не може пояснити. Внаслiдок чого у дитини виникають страхи. Дiти можуть боятися незнайомих людей, вигаданих істог, лишатися самими вдома, транспорту, лiкарнi, крові, уколiв, фiзичного та словесного покарання, страшних снів, стуку в дверi, дитсадка, заходити в рiчку.
Проте малята ще не здатнi усвiдомити такі почупя, як страх. Розумiння з'являться лише у старшому дошкiльному вiцi. Страх стає бiльш складним почуттям, набуває рiзних форм i видiв. Дитина боїться осуду колективу, вiдчуває страх бути не прийнятою в гру, страх самостiйностi. Усвiдомивши свій страх, дитина починає з ним боротися. Деякi батьки помилково вважають, що почуття страху сприяє формуванню у дитини слухняностi, що страх - швидкоплинне переживання, яке не завдає дитинi великої шкоди. Тому й сьогоднi застосовуються як дисциплiнний метод фiзичне й моральне покарання.
Тож знайте, що залякування - згубне для психiки дитини. Якщо у дитини ви помiтили будь-який страх, бийте на сполох, це вже першi симптоми того, що вона зазнає великого внутрiшнього напруження, не може впоратися з власними емоцiями та труднощами.
Нервова система дошкiльнят ще слабка, тому самостiйно їм подолати страхи дуже важко. I тут на допомогу дитинi повиннi прийти i батьки, i працiвники дитсадка або школи.
Поради для батьків:
1. Кожний день придiляйте час для спiлкування зi своєю дитиною. Дайте їй змогу подiлитися своїми секретами, тривогами.
2. У ставленнi до дитини орієнтуємося на її позитивнi якостi. Вiдшукайте цi якостi у малюка i плекайте якомога частiше, хвалiть, пiдбадьорюйте, схвально сприймайте те, що він робить.
З. Повідомляйте дитинi про певну вимогу чи заборону у дружнiй формi, м'яко, без примусу чи тиску.
4. Не можна вдаватися до примусу дитини i пiд час годування. Не слiд нав'язувати їй те, чого вона не хоче.
5. Фiзичнi покарання не мають бути нормою i плануватися заздалегiдь як метод виховання.
6. Страхи перед засинанням часто свiдчать про те, що сфера несвiдомого в дитини тяжіє до тiлесного контакту з матiр'ю. Тож не намагайтеся привчати дiтей засинати наодинцi.
7. Позитивний приклад батькiв, що володiють своїми емоцiями, - передумова успiшного подолання дитиною своїх страхів.
8. Навчаючи дитину писати, краще використовувати простий олiвець на кiнцi з гумкою, щоб вона будь-якої митi могла витерти те, що не вийшло(це усуваєстрахнeycnixy).
9. Не дозволяйте дитинi дивилися фiльми жахiв, тому що вони ще не вмiють розрiзняти вигадку i реальнiсть, а в особливi моменти вони навітъ забувають, що все це лише на екрані. Частiше бояться дiти, яким бракує позитивного спiлкування з батьками, їм мало читають, не граються з ними, рiдко голублять. А бiльше сварять, навчають, погрожують. Тож любiть своїх дiтей i пiклуйтеся про них!
Поради для вихователiв:
1. Встановітъ тiсний контакт з батьками своїх вихованцiв.
2. Новачку нехай саме дiти пояснюють правила поведiнки в дошкiльному закладi. Спочатку це можна доручити комусь iз дiтей, а вже потiм познайомити з усім колективом.
3. Стежте, щоб встановленi правила поведiнки у групi не призводили до емоцiйного та фiзичного приниження когось iз дiтей його однолiтками.
4. Вигадайте для окремих дiтей умовний «секретний сигнал», який нагадував би їм про те, що вони зробили щось не так, i це треба негайно виправити.
5. Використовуйте умовні знаки з кольорового паперу, щоб сигналiзувати не словом, а знаком про необхiднiсть змiнити поведiнку дiтей у гурті на невеликий перiод. Наприклад: говорити не можна - червоний трикутник, можна гратись, рухатись - зелений.
б. На заняттях застосовуйте прийоми гуманної особистiсно орієнтованої педагогiки спiвробiтництва(вiдповiдь на вушко).
7. Обговорюйте з дiтьми рiзноманiтнi способи виходу з ситуацій, якi склалися чи могли б скластися у життi групи.
8. Надайте дитинi можливiсть визначити її страхи. Обговорiть з дiтьми рiзнi випадки, якi продемонстрували б, що те, чого вони бояться, насправдi зовсiм не страшне.
9. Проводьте 1 раз на тиждень День гарного настрою, День усмiшки.
10. Визначте одразу дiтей, якi схильнi усамiтнюватися, i стежте, щоб iншi малята не забували запрошувати їx до свого товариства.